левіафан
ЛЕВІАФА́Н, а, ч.
1. За біблійною легендою — величезне морське страховище або літаючий дракон.
З тим самим видом він [цар на малюнку] левів полює, левіафанів ловить, б’є пташок і їде полем через людські трупи (Л. Укр., І, 1951, 252).
2. книжн. Те, що вражає своїми величезними розмірами або силою.
Словник української мови (СУМ-11)