левіафан
ЛЕВІАФА́Н, а, ч.
1. За біблійною легендою – величезне морське страховище або літаючий дракон.
З тим самим видом він [цар на малюнку] левів полює, левіафанів ловить, б'є пташок і їде полем через людські трупи (Леся Українка);
А тінь од страшної хмари вже темним, рівно обрізаним серпанком укриває голови, вже видно масу крил і тулубів апаратів, спереду менших, далі більших, а ще далі величезних левіафанів (В. Винниченко);
Та й хіба не безумство прагнути завоювати острови, над якими ширяють могутні джини, а море охороняють гігантські левіафани і морські змії? (із журн.).
2. книжн. Те, що вражає своїми величезними розмірами або силою.
Словник української мови (СУМ-20)