левіафан
ЛЕВІАФА́Н, а, ч.
1. За біблійною легендою – величезне морське страховище або літаючий дракон.
З тим самим видом він [цар на малюнку] левів полює, левіафанів ловить, б'є пташок і їде полем через людські трупи (Леся Українка);
А тінь од страшної хмари вже темним, рівно обрізаним серпанком укриває голови, вже видно масу крил і тулубів апаратів, спереду менших, далі більших, а ще далі величезних левіафанів (В. Винниченко);
Та й хіба не безумство прагнути завоювати острови, над якими ширяють могутні джини, а море охороняють гігантські левіафани і морські змії? (із журн.).
2. книжн. Те, що вражає своїми величезними розмірами або силою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- левіафан — левіафа́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- левіафан — -а, ч. 1》 За біблійною легендою – величезне морське страховище або літаючий дракон. 2》 книжн. Те, що вражає своїми величезними розмірами або силою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- левіафан — левіафа́н (давньоєвр. Лів’ятан) 1. Велика морська потвора, згадувана в Біблії. 2. Назва головного твору англійського філософа-матеріаліста 17 ст. Т. Гоббса. 3. Машина для миття вовни – видалення з неї бруду і зажиреності. 4. Переносно – щось величезне, страхітливе. Словник іншомовних слів Мельничука
- левіафан — ЛЕВІАФА́Н, а, ч. 1. За біблійною легендою — величезне морське страховище або літаючий дракон. З тим самим видом він [цар на малюнку] левів полює, левіафанів ловить, б’є пташок і їде полем через людські трупи (Л. Укр., І, 1951, 252). 2. книжн. Те, що вражає своїми величезними розмірами або силою. Словник української мови в 11 томах