левірат

ЛЕВІРА́Т, а, ч.

Шлюбний звичай у багатьох народів, який дозволяв або навіть зобов'язував молодшого брата покійного чоловіка одружуватися з удовою.

Матримоніальна поведінка у скіфському суспільстві визначається такими рисами: раннім вступом у шлюб більшості жінок; можливістю раннього овдовіння; пов'язаним з цим звичаєм левірату (з наук.-попул. літ.);

Шлюб між Скілом та жінкою вбитого Аріапіфа – Опоєю є класичним прикладом левірату (з наук.-попул. літ.);

У деяких народів з полігамною формою шлюбу існував звичай левірату, згідно з яким на вдові повинен був одружитися брат або інший близький родич померлого чоловіка (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. левірат — левіра́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. левірат — -у, ч. Шлюбний звичай, за яким удова могла одружитися вдруге лише з братом свого покійного чоловіка. Існував у багатьох народів на стадії патріархально-родового ладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. левірат — левіра́т (від лат. levir – дівер) шлюбний звичай, за яким удова могла одружитися вдруге лише з братом свого покійного чоловіка. Існував у багатьох народів на стадії патріархально-родового ладу.  Словник іншомовних слів Мельничука