Значення в інших словниках
-
ледарюга —
ледарю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
ледарюга —
ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (К. Гордієнко); Це ви ледарюги, бо не маєте дітей і не поспішаєте одружуватися, а я вже все встиг (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
ледарюга —
ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм.
Словник синонімів української мови
-
ледарюга —
ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Горд., II, 1959, 263).
Словник української мови в 11 томах