ледарюга

ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар.

В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Горд., II, 1959, 263).

Значення в інших словниках

1. ледарюга — ледарю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. ледарюга — -и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ледар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ледарюга — ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (К. Гордієнко); Це ви ледарюги, бо не маєте дітей і не поспішаєте одружуватися, а я вже все встиг (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. ледарюга — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм.  Словник синонімів української мови