ледацюга
ЛЕДАЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар.
— Так і нишпорить, погань, щоб хоч годину ту захарлати,— ледацюга! — лаялась Параска (Мирний, IV, 1955, 92);
Здоровило з білим, як сметана, чубом, .. цей ледацюга мав протодияконський бас і ніжну душу (Мик., II, 1957, 412).
Словник української мови (СУМ-11)