ледач
ЛЕ́ДАЧ, і, ж. Ледачі люди; ледарі.
— Перекажи йому, що нам треба доброго собачника… Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Ле, Міжгір’я, 1953, 151);
// Уживається як лайливе слово.
— То ти покрав, сучий сину?.. — Признавайся! Признавайся, чортова ледач, бодай ти загинув! (Коцюб., І, 1955, 442)
Словник української мови (СУМ-11)