ледач
Ле́дач, -чі
ж.
1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач.
2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г.
Словник української мови ГрінченкаЛе́дач, -чі
ж.
1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач.
2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка