ледач

ле́дач

-і, ж.

Ледачі люди; ледарі.

|| Уживається як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. ледач — ле́дач іменник жіночого роду ледачі люди збірн.  Орфографічний словник української мови
2. ледач — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. ледач — ЛЕ́ДАЧ, і, ж. 1. Ледачі люди; ледарі. – Перекажи йому, що нам треба доброго собачника... Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Іван Ле); // Уживається як лайливе слово. – То ти покрав, сучий сину?.. – Признавайся!...  Словник української мови у 20 томах
4. ледач — ЛЕ́ДАЧ, і, ж. Ледачі люди; ледарі. — Перекажи йому, що нам треба доброго собачника… Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Ле, Міжгір’я, 1953, 151); // Уживається як лайливе слово. — То ти покрав, сучий сину?.. — Признавайся!...  Словник української мови в 11 томах
5. ледач — Ле́дач, -чі ж. 1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач. 2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка