1. Словник української мови в 11 томах

ледач

ЛЕ́ДАЧ, і, ж. Ледачі люди; ледарі.

— Перекажи йому, що нам треба доброго собачника… Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Ле, Міжгір’я, 1953, 151);

// Уживається як лайливе слово.

— То ти покрав, сучий сину?.. — Признавайся! Признавайся, чортова ледач, бодай ти загинув! (Коцюб., І, 1955, 442)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледач — ле́дач іменник жіночого роду ледачі люди збірн. Орфографічний словник української мови
  2. ледач — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. ледач — -і, ж. Ледачі люди; ледарі. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ледач — ЛЕ́ДАЧ, і, ж. 1. Ледачі люди; ледарі. – Перекажи йому, що нам треба доброго собачника... Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Іван Ле); // Уживається як лайливе слово. – То ти покрав, сучий сину?.. – Признавайся!... Словник української мови у 20 томах
  5. ледач — Ле́дач, -чі ж. 1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач. 2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г. Словник української мови Грінченка