ледач
ЛЕ́ДАЧ, і, ж.
1. Ледачі люди; ледарі.
– Перекажи йому, що нам треба доброго собачника... Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Іван Ле);
// Уживається як лайливе слово.
– То ти покрав, сучий сину?.. – Признавайся! Признавайся, чортова ледач, бодай ти загинув! (М. Коцюбинський);
Мені різало ліву лопатку, лягав долілиць, роздратований: чого я тутай, тупа худобина, ледач, безвільна твар? (Є. Пашковський).
2. діал. Погана, непридатна для використання річ, продукт і т. ін.
Се вино велика ледач (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ледач — ле́дач іменник жіночого роду ледачі люди збірн. Орфографічний словник української мови
- ледач — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- ледач — -і, ж. Ледачі люди; ледарі. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ледач — ЛЕ́ДАЧ, і, ж. Ледачі люди; ледарі. — Перекажи йому, що нам треба доброго собачника… Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Ле, Міжгір’я, 1953, 151); // Уживається як лайливе слово. — То ти покрав, сучий сину?.. — Признавайся!... Словник української мови в 11 томах
- ледач — Ле́дач, -чі ж. 1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач. 2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г. Словник української мови Грінченка