лепетати

лепета́ти

-ечу, -ечеш, недок.

1》 перех. і без додатка. Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову).

|| Говорити невиразно, невпевнено, з натугою підшукуючи слова.

|| Говорити мовою, незрозумілою для співбесідника.

|| Говорити що-небудь несерйозне, нерозумне.

|| Вести легку, несерйозну розмову; балакати (у 1 знач.).

2》 неперех., перен. Тихо, невиразно звучати, шуміти.

Значення в інших словниках

1. лепетати — лепета́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лепетати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. лепетати — ЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, недок. 1. що і без дод. Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову). Не плачте, мамочко! Не плачте! – лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний); Щось дитиночка шепоче, щось лепече, наче: ма-ма...  Словник української мови у 20 томах
4. лепетати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. лепетати — Лепета́ти, лепечу́, -пе́чеш, -пе́чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лепетати — ЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, недок. 1. перех. і без додатка. Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову). — Не плачте, мамочко! Не плачте!...  Словник української мови в 11 томах
7. лепетати — Лепета́ти, -чу́, -чеш гл. Лепетать, болтать; говорить невнятно. Не тямить голова, що язик лепече. Ном. № 12987. Лепече, як той пустий млин. Ном. № 12984.  Словник української мови Грінченка