летучий

лету́чий

-а, -е.

1》 Який літає, летить, переміщається в повітрі.

2》 перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи.

|| мед. Який раптово виникає то в одному, то в іншому місці, швидко проминає в одному місці та з'являється в іншому (про хвороби). Летучий ревматизм.

3》 перен. Який швидко минає; скороминущий (час, явище і т. ін.).

4》 перен. Те саме, що летючий 3).

5》 спец. Те саме, що леткий. Летуча мазь.

Значення в інших словниках

1. летучий — лету́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. летучий — ЛЕТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який літає, летить, переміщається в повітрі. Все навколо проймав його [диму] гіркий, ядучий запах. І все навкруг було припорошене летучим гаром (С. Журахович). 2. перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи.  Словник української мови у 20 томах
3. летучий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
4. летучий — ЛЕТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який літає, летить, переміщається в повітрі. Все навколо проймав його [диму] гіркий, ядучий запах. І все навкруг було припорошене летучим гаром (Жур., Вечір.., 1958, 286). 2. перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи.  Словник української мови в 11 томах