лисина

ли́сина

-и, ж.

1》 Місце на голові, де випало і не росте волосся.

2》 перен. Ділянка землі, позбавлена рослинності.

|| Ділянка чого-небудь, яка своїм виглядом відрізняється від навколишніх ділянок (гола, світла і т. ін.).

3》 Біла пляма на лобі деяких тварин.

Значення в інших словниках

1. лисина — ли́сина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лисина — див. галявина; проталина  Словник синонімів Вусика
3. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало й не росте волосся. І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням... (Біблія. Пер. І. Огієнка); На голові блищала лисина (А.  Словник української мови у 20 томах
4. лисина — ЛИ́СИНА (місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності), ПЛІШИ́НА, ПРОЛИ́СИНА, ПЛІШ рідко. Особливо старанно маскував секретар свою жовтувату лисину, майстерно прикриваючи її ріденьким рудуватим волоссям (Ю.  Словник синонімів української мови
5. лисина — Ли́сина, -ни; -сини, -син  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало і не росте волосся. На голові блищала лисина (Тесл., Вибр., 1936, 99); Волосся він зачісував з потилиці на лоб, щоб якось замаскувати лисину (Руд., Вітер.., 1958, 176).  Словник української мови в 11 томах