лисина

ЛИ́СИНА (місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності), ПЛІШИ́НА, ПРОЛИ́СИНА, ПЛІШ рідко. Особливо старанно маскував секретар свою жовтувату лисину, майстерно прикриваючи її ріденьким рудуватим волоссям (Ю. Збанацький); То тут, то там пісні нивки заряботіли лисинами, сиротливий колос злякано щулився поміж шорсткими бур'янами (М. Стельмах); Лівий, північний берег спадав.. терасами до ріки; тут показувалися у безмежжі лісів плішини, галявини (Юліан Опільський); Він підвівся, заходив по кабінету, .. ретельно зачесаний чубок роз'їхався в боки й з-під нього виглянула пролисина (Ю. Мушкетик); Вона (дорога) так заросла лапатим подорожником та плетивом споришу, що кривуляста колія лиш де-не-де біліла пролисинами стужавілого піску (І. Стеценко); Коли б не пліш, і голо б не було (прислів'я); Невеличкі клаптики землі серед баговиння і в лісових плішах обробляли жінки й діти (П. Інгульський).

ТАЛОВИ́НА́ (ділянка землі, з якої зійшов сніг), ПРОТА́ЛИНА, ПІДТА́ЛИНА, ЛИ́СИНА розм., ТАЛ розм., ВИ́ТАЛИНА розм., ПРОТА́ВКА розм.; ТА́ЛИК (у зоні вічної мерзлоти). Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах (О. Копиленко); — І все ж десь тут повинні бути проталини, — засумнівався водій. — Вода виходить звідкись на поверхню (О. Лупій); Вже горби з-під снігу лисинами (М. Рильський); Тільки й побачив (учитель) виталини від вогнищ на снігу (О. Гончар); Уже є протавки на полі (Словник Б. Грінченка); Її (ТЕЦ) головний корпус споруджено на так званому талику — одній з ділянок талих порід у районі вічної мерзлоти (з газети).

Значення в інших словниках

1. лисина — ли́сина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лисина — див. галявина; проталина  Словник синонімів Вусика
3. лисина — -и, ж. 1》 Місце на голові, де випало і не росте волосся. 2》 перен. Ділянка землі, позбавлена рослинності. || Ділянка чого-небудь, яка своїм виглядом відрізняється від навколишніх ділянок (гола, світла і т. ін.). 3》 Біла пляма на лобі деяких тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало й не росте волосся. І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням... (Біблія. Пер. І. Огієнка); На голові блищала лисина (А.  Словник української мови у 20 томах
5. лисина — Ли́сина, -ни; -сини, -син  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало і не росте волосся. На голові блищала лисина (Тесл., Вибр., 1936, 99); Волосся він зачісував з потилиці на лоб, щоб якось замаскувати лисину (Руд., Вітер.., 1958, 176).  Словник української мови в 11 томах