лишати
лиша́ти
-аю, -аєш, недок., лишити, -шу, -шиш, док., перех.
1》 Ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою.
|| Віддавати куди-небудь на певний час.
2》 Ідучи, покидати кого-небудь, розлучатися з ним.
|| Ідучи, покидати кого-небудь, залишати без уваги, допомоги.
|| Відходячи кудись, залишати що-небудь без догляду.
|| перен. Переставати існувати в кому-, чому-небудь; зникати.
3》 Передавати у спадщину, для використання і т. ін.
4》 Викликати після себе що-небудь, бути причиною появи чого-небудь.
5》 Пропонувати залишитися, не йти з певного місця, від певного товариства і т. ін.
6》 Іти, їхати з певного місця.
|| Проходити, проїздити повз що-небудь.
7》 Зберігати, приберігати для чого-небудь.
|| Не втрачати, зберігати на певний час.
8》 Зберігати в якому-небудь стані, положенні і т. ін., не порушувати його.
|| Беручи частину чого-небудь, іншої не чіпати, зберігати за кимсь.
9》 Переставати що-небудь робити, відмовлятися від чогось.
|| Позбавляти чого-небудь.
10》 перев. наказ. сп. Уживається для виразу незгоди з ким-небудь, за бажання припинити розмову і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови