лишати

лиша́ти

-аю, -аєш, недок., лишити, -шу, -шиш, док., перех.

1》 Ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою.

|| Віддавати куди-небудь на певний час.

2》 Ідучи, покидати кого-небудь, розлучатися з ним.

|| Ідучи, покидати кого-небудь, залишати без уваги, допомоги.

|| Відходячи кудись, залишати що-небудь без догляду.

|| перен. Переставати існувати в кому-, чому-небудь; зникати.

3》 Передавати у спадщину, для використання і т. ін.

4》 Викликати після себе що-небудь, бути причиною появи чого-небудь.

5》 Пропонувати залишитися, не йти з певного місця, від певного товариства і т. ін.

6》 Іти, їхати з певного місця.

|| Проходити, проїздити повз що-небудь.

7》 Зберігати, приберігати для чого-небудь.

|| Не втрачати, зберігати на певний час.

8》 Зберігати в якому-небудь стані, положенні і т. ін., не порушувати його.

|| Беручи частину чого-небудь, іншої не чіпати, зберігати за кимсь.

9》 Переставати що-небудь робити, відмовлятися від чогось.

|| Позбавляти чого-небудь.

10》 перев. наказ. сп. Уживається для виразу незгоди з ким-небудь, за бажання припинити розмову і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лишати — (не брати зі собою) залишати, покидати, оставляти, (для когось) відкладати, притримувати. Словник синонімів Полюги
  2. лишати — лиша́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. лишати — Залишати, зоставляти, не брати; (кого) покидати; (у спадок) відписувати, заповідати; нак. ЛИШИ! облиш! Словник синонімів Караванського
  4. лишати — ЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛИШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, що. 1. Ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою. Як то приповідають: і в поле мене не бери, і дома мене не лишай (А. Свидницький); Що станеться з ними [жінками й дітьми]?... Словник української мови у 20 томах
  5. лишати — Адам кисличку з'їв, а нам оскому лишив. Хтось провинив, а ми мусимо покутувати. Лишився, ні в сих, ні в тих. Непевний, що йому робити. Лишився, як на леду. Лишився в небезпеці без надії. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. лишати — залиша́ти (зоставля́ти, лиша́ти) / залиши́ти (зоста́вити, лиши́ти) в ду́рнях кого. Ошукувати, перехитрювати кого-небудь, ставлячи його в незручне, смішне становище. Фразеологічний словник української мови
  7. лишати — ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко, ВІДБІГА́ТИ кого, заст. — Док. Словник синонімів української мови
  8. лишати — ЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛИШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою. Як то приповідають: і в поле мене не бери, і дома мене не лишай (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  9. лишати — Лишати, -шаю, -єш сов. в. лиши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Не ті люде тут живуть, яких він лишав, ідучи до брата. Грин. І. 290. І вдома мене не лишай, і в поле не бери. Ном. № 2710. Все бери, а мене лиши. Ном. № 9708. Словник української мови Грінченка