ловко

ло́вко

діал.

1》 Присл. до ловкий.

2》 у знач. присудк. сл. Уживається для вираження почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь.

Ловко кому в чому — до лиця.

Значення в інших словниках

1. ловко — ло́вко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ловко — див. гарно  Словник синонімів Вусика
3. ловко — ЛО́ВКО, розм. 1. Присл. до ло́вкий. [Василь:] Ну й дівчина ж! Як вона ловко співа, та як тонко та голосно (М. Кропивницький); – От голови! А як ловко співають [хлопці], не гірш, як ми було, ба навіть краще (О.  Словник української мови у 20 томах
4. ловко — ЛИ́ЧИТИ кому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИ кому що, до чого, ПІДХО́ДИТИ кому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́ (БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́) кому що, у чому, ПРИСТАВА́ТИ кому що, до чого, розм., ЛО́ВКО кому в чому, розм., ІТИ́ (ЙТИ́) кому що, до чого, розм.  Словник синонімів української мови
5. ловко — ЛО́ВКО, розм. 1. Присл. до ло́вкий. [Василь:] Ну й дівчина ж! Як вона ловко співа, та як тонко та голосно (Кроп., II, 1958, 116); Ловко й вправно орудує лопатою Грицько Погребняк, ніби земля сама слухається його (Собко, Нам спокій..  Словник української мови в 11 томах
6. ловко — Ло́вко нар. Хорошо; красиво.  Словник української мови Грінченка