Словник української мови у 20 томах

ловко

ЛО́ВКО, розм.

1. Присл. до ло́вкий.

[Василь:] Ну й дівчина ж! Як вона ловко співа, та як тонко та голосно (М. Кропивницький);

– От голови! А як ловко співають [хлопці], не гірш, як ми було, ба навіть краще (О. Довженко);

– Ловко ж ти вмостився, – подає Вірунька голос із вікна (О. Гончар).

2. у знач. пред. Уживається для вираження почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь.

– Ух! – голосно крикнула вона й зашуміла з санчатами з горки. – Ось ходіть-но сюди – ловко, аж дух забиває! (С. Васильченко);

Тут тобі холодок [у садку], пташки співають. Боже, як ловко, яка краса твоя Господня! (М. Івченко);

І, склеївши стару розбиту миску, він мимрив задоволено під ніс: – Хе-хе, як ловко, що й не видно риски та зір його туманився від сліз... (П. Мовчан);

// кому в чому. До лиця.

Кажуть, мені ловко в тій хустині, Хлопцю я сподобатися хочу (Л. Забашта).

3. у знач. пред. Означає схвалення чого-небудь або несхвалення, з відтінком іронії.

Бач, вони хочуть, щоб він завербував до їхньої фікції своїх братів. Рідних своїх братів! Ловко! (І. Багряний);

– Шість куль влучило [у тигра]! – Ловко! (Василь Шевчук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ловко — ло́вко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. ловко — див. гарно  Словник синонімів Вусика
  3. ловко — діал. 1》 Присл. до ловкий. 2》 у знач. присудк. сл. Уживається для вираження почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь. Ловко кому в чому — до лиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ловко — ЛИ́ЧИТИ кому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИ кому що, до чого, ПІДХО́ДИТИ кому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́ (БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́) кому що, у чому, ПРИСТАВА́ТИ кому що, до чого, розм., ЛО́ВКО кому в чому, розм., ІТИ́ (ЙТИ́) кому що, до чого, розм.  Словник синонімів української мови
  5. ловко — ЛО́ВКО, розм. 1. Присл. до ло́вкий. [Василь:] Ну й дівчина ж! Як вона ловко співа, та як тонко та голосно (Кроп., II, 1958, 116); Ловко й вправно орудує лопатою Грицько Погребняк, ніби земля сама слухається його (Собко, Нам спокій..  Словник української мови в 11 томах
  6. ловко — Ло́вко нар. Хорошо; красиво.  Словник української мови Грінченка