ловкий

ЛО́ВКИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що га́рний 1, 2.

[Химка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! А нуте ще (Панас Мирний);

[Кіндрат Антонович:] Ловка буде з нього [клена] соха в кошару (М. Кропивницький);

– А знаєте, хлопці й дівчата, – говорив Васюта, – я навчився нової пісні, та й ловкої! (Б. Грінченко);

Не молода, а сама ліпота! Ловка князівна дістанеться князеві з Сіверщини (В. Чемерис);

Убраний [Бйонделло] завжди ошатно, на голові ловка шапочка, біляве волосся гладенько причесане й прилизане (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

2. рідко. Який вирізняється спритністю.

За обідом батько почав розказувати .. про якогось ловкого мошенника, злодія (Грицько Григоренко);

Ангельськи ловкий злодій відкриває відмичкою міжміські телефонні автомати (Є. Пашковський).

Значення в інших словниках

1. ловкий — ло́вкий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ловкий — див. вродливий; хороший  Словник синонімів Вусика
3. ловкий — -а, -е, діал. Те саме, що гарний 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ловкий — 1. влучний, вправний, звинний, зграбний, меткий, промітний, проноза, пронозливий, секерний, спритний 2. це гарний, див. красивий моск. звинний  Словник чужослів Павло Штепа
5. ловкий — А, -е. Гарний.  Словник сучасного українського сленгу
6. ловкий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
7. ловкий — ЛО́ВКИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1, 2. [Іван:] Як одягнусь, то-то з мене й козарлюга буде, та й ловкий же! (Кроп., І, 1958, 98); — Ой, яка ж то сорочка ловка! — похвалила Настя шитво (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах