ловкий
ЛО́ВКИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що га́рний 1, 2.
[Химка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! А нуте ще (Панас Мирний);
[Кіндрат Антонович:] Ловка буде з нього [клена] соха в кошару (М. Кропивницький);
– А знаєте, хлопці й дівчата, – говорив Васюта, – я навчився нової пісні, та й ловкої! (Б. Грінченко);
Не молода, а сама ліпота! Ловка князівна дістанеться князеві з Сіверщини (В. Чемерис);
Убраний [Бйонделло] завжди ошатно, на голові ловка шапочка, біляве волосся гладенько причесане й прилизане (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. рідко. Який вирізняється спритністю.
За обідом батько почав розказувати .. про якогось ловкого мошенника, злодія (Грицько Григоренко);
Ангельськи ловкий злодій відкриває відмичкою міжміські телефонні автомати (Є. Пашковський).
Значення в інших словниках
- ловкий — ло́вкий прикметник Орфографічний словник української мови
- ловкий — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
- ловкий — -а, -е, діал. Те саме, що гарний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ловкий — 1. влучний, вправний, звинний, зграбний, меткий, промітний, проноза, пронозливий, секерний, спритний 2. це гарний, див. красивий моск. звинний Словник чужослів Павло Штепа
- ловкий — А, -е. Гарний. Словник сучасного українського сленгу
- ловкий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- ловкий — ЛО́ВКИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1, 2. [Іван:] Як одягнусь, то-то з мене й козарлюга буде, та й ловкий же! (Кроп., І, 1958, 98); — Ой, яка ж то сорочка ловка! — похвалила Настя шитво (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах