1. Словник української мови в 11 томах

ловкий

ЛО́ВКИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що га́рний 1, 2.

[Іван:] Як одягнусь, то-то з мене й козарлюга буде, та й ловкий же! (Кроп., І, 1958, 98);

— Ой, яка ж то сорочка ловка! — похвалила Настя шитво (Цюпа, Назустріч.., 1958, 89);

[Xимка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! А нуте ще (Мирний, V, 1955, 229);

[Кіндрат Антонович:] Ловка буде з нього [клена] соха в кошару (Кроп., II, 1958, 307).

2. Який відзначається спритністю.

Пес був ловкий, скочив змієві на плечі, чотири голови йому відкусив і дитину взяв (Калин, Закарп. казки, 1955, 165);

За обідом батько почав розказувати.. про якогось ловкого мошенника, злодія (Григ., Вибр., 1959, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ловкий — ло́вкий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ловкий — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  3. ловкий — -а, -е, діал. Те саме, що гарний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ловкий — 1. влучний, вправний, звинний, зграбний, меткий, промітний, проноза, пронозливий, секерний, спритний 2. це гарний, див. красивий моск. звинний Словник чужослів Павло Штепа
  5. ловкий — ЛО́ВКИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1, 2. [Химка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! А нуте ще (Панас Мирний); [Кіндрат Антонович:] Ловка буде з нього [клена] соха в кошару (М. Словник української мови у 20 томах
  6. ловкий — А, -е. Гарний. Словник сучасного українського сленгу
  7. ловкий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови