Словник української мови у 20 томах

ловкенько

ЛОВКЕ́НЬКО, розм.

Присл. до ловке́нький.

Маленька дівоча рука один по одному бере з кошика легкі алюмінієві персні, надіває на пташину ніжку, ловкенько пристібує на ній – як амулет, як знак спілки людини і птаха... (О. Гончар);

Ликера бере ловкенько [вареника], виделкою, надкушує лише скраєчку (Василь Шевчук);

Цар государ наш ловкий, співає ловкенько (В. Чемерис).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ловкенько — ловке́нько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. ловкенько — див. гарно  Словник синонімів Вусика
  3. ловкенько — розм. Присл. до ловкенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ловкенько — ЛОВКЕ́НЬКО, розм. Присл. до ловке́нький. — Ось бач, як воно все виходить ловкенько.. І кози ситі, й сіно ціле (Збан., Курил. о-ви, 1963, 131).  Словник української мови в 11 томах