лопата

лопа́та

-и, ж.

1》 Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь.

|| Таке дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі.

2》 Те саме, що заступ.

|| чого, перен. Кількість чого-небудь, набрана цим знаряддям.

3》 з означ. Механізоване знаряддя різної форми для згрібання, розмішування, набирання і т. ін. чого-небудь.

4》 Плоский хвіст бобра.

|| Передня лапа крота.

|| Лопатоподібні роги лося.

Значення в інших словниках

1. лопата — лопа́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лопата — Рискаль, заступ.  Словник синонімів Караванського
3. лопата — ЛОПА́ТА, и, ж. 1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. лопата — лопа́та вул. рука (ст): Але пан Макс ухопив мене на бігу своєю залізною лопатою, підняв за обшивку, мов котеня, і посадив (Керницький)||ґраба  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. лопата — Лопатою розуму в голову не наложиш. Іронічно про те, що розуму не можна дати тому, хто його не має.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. лопата — И, ж., див. лопатник. Він дістає з кишені чорну шкіряну лопату, рожриває її, я бачу цілу купу купюр (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
7. лопата — ви́везти / виво́зити (язико́м) як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті. 1. Сказати що-небудь недоречно, недоладно. ви́везти язичко́м як на лопа́ті. — Але, але...  Фразеологічний словник української мови
8. лопата — ЛОПА́ТА (знаряддя для копання землі), ГРАБА́РКА (велика лопата), ЗА́СТУП, КОПА́ЧКА, КОПА́Ч, КОПАНИ́ЦЯ, РИСКА́ЛЬ діал., ШТИК заст. Панас сопів, викидаючи з ями землю, він грався лопатою, як інший вилкою (Ю. Яновський); І взявся (батько) за роботу..  Словник синонімів української мови
9. лопата — Лопа́та, -ти; -па́ти, -па́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. лопата — ЛОПА́ТА, и, ж. 1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
11. лопата — Лопата, -ти ж. 1) Лопата для копанія, пересыпки сыпучихъ тѣлъ. Ніхто не розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. Чуб. V. 81.  Словник української мови Грінченка