лупитися

лупи́тися

лупиться; мн. лупляться; недок., розм.

1》 Тріскаючись, відділятися маленькими, тонкими плівками (про шкіру).

|| Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками.

2》 Виходити з яйця (про пташенят, курчат і т. ін.).

|| перен., зневажл. Народжуватися (про дітей).

Значення в інших словниках

1. лупитися — лупи́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лупитися — ЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. лу́пляться; недок., розм. 1. Пас. до лупи́ти 1. Опале з деревини листя .. було зібране в велику купу й ожидало своєї удачі, а кукурудза саме лупилася (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
3. лупитися — лупи́тися: ◊ лице́ лупи́лося з сорому → лице  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. лупитися — Люсь, -пишся, недок. Витріщатися. Що ти лупишся? Засунь свої очки в кишеню. ◇ Лупитися деснами — цілуватись взасос.  Словник сучасного українського сленгу
5. лупитися — ВИЛУ́ПЛЮВАТИСЯ (про пташенят — прокльовуючи шкаралупу, пробиваючи оболонку, виходити з яйця), ВИКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИДЗЬО́БУВАТИСЯ, ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПРОДЗЬО́БУВАТИСЯ, ЛУПИ́ТИСЯ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. лупитися — ЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. лу́пляться; недок., розм. 1. Тріскаючись, відділятися маленькими, тонкими плівками (про шкіру). Іноді нормальна шкіра [обличчя] погано переносить щоденні вмивання з милом, червоніє, лупиться (Наука..  Словник української мови в 11 томах
7. лупитися — Лупитися, -плю́ся, -пишся гл. 1) Спадать (о корѣ), лупиться (о кожѣ), шелушиться. Лупляться ноги, що все в воді. Васильк. у. 2) Выходить изъ яйца (о птенцахъ). Ном. № 13690.  Словник української мови Грінченка