лусонути —
ЛУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.,кого, що, фам. Підсил. до лу́снути 3. Цілий вік вони [гори] сваряться, На хвилину розбіжаться Мало-мало та з розгону Одна одну як лусоне (І. Манжура).
Словник української мови у 20 томах
лусонути —
ЛУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́снути 3. Цілий вік вони [гори] сваряться, На хвилину розбіжаться Мало-мало та з розгону Одна одну як лусоне (Манж., Тв., 1955, 183).
Словник української мови в 11 томах
лусонути —
Лусо́ну́ти, -ну, -неш гл. = луснути 5. А господарь... як лусоне його. Ном. 566. стр. 282.
Словник української мови Грінченка