люд

-у, ч., розм.

1》 Те саме, що люди 1).

2》 звичайно з означ.Група людей, належних до якого-небудь середовища.

|| рідко. Населення певної країни; народ.

3》 заст. Основне трудове населення у класовому суспільстві.

Значення в інших словниках

1. люд — люд іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. люд — Люди, народ, маси, населення, людність; ПОБ. ПРОСТОЛЮД; пор. НАРІД.  Словник синонімів Караванського
3. люд — [л'уд] -ду, м. (на) -дов'і/-д'і  Орфоепічний словник української мови
4. люд — ЛЮД, у, ч., розм. 1. Те саме, що лю́ди 1. До сходу сонця, рано-рано! У Вифлеємі на майдані Зійшовся люд (Т. Шевченко); Ганя братається з людом, сама ходить до пекарні, на город і собак не боїться (І.  Словник української мови у 20 томах
5. люд — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля..  Словник синонімів української мови
6. люд — Люд, -ду, -дові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. люд — ЛЮД, у, ч., розм. 1. Те саме, що лю́ди 1. Трудівниче і воїне! Діло ти вершиш у віках святеє, … щоб ізнов на землі веселій Люд братався в єдинім гроні (Рильський, II, 1960, 232); До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. люд — Люд, -ду м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Вона стане на користь людові нашому. Дещо. 15. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує. Ном. № 2456.  Словник української мови Грінченка