лімітник

лімі́тник

-а, ч., заст., розм.

Людина, яка отримала лімітну прописку у великому місті у зв'язку з потребою підприємств у працівниках певних професій.

Значення в інших словниках

1. лімітник — лімі́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови