ліпити

ліпи́ти

ліплю, ліпиш; мн. ліплять; недок.

1》 перех. Робити що-небудь із в'язкої, пластичної речовини, матеріалу.

|| також без додатка. Створювати скульптуру як твір мистецтва з в'язкого, пластичного матеріалу.

|| перен. Створювати засобами мистецтва, художнього слова.

|| перен. Виховувати.

|| перен. Робити що-небудь недбало, абияк.

2》 перех., розм. Те саме, що приклеювати; чіпляти.

|| перен. Ставити одне за одним; з'єднувати в одне.

3》 перех., перен., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом для вираження енергійної, несподіваної або необдуманої дії.

4》 у що, чим і без додатка, неперех., розм. Падати, з силою ударяючи; засліплювати, засипати, заливати (про сніг, дощ і т. ін.).

|| безос.

|| перен., фам. Давати ляпаса.

Значення в інших словниках

1. ліпити — ліпи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ліпити — (статую) виліплювати; (образ) П. творити; (характер) формувати; (А з Б) зліплювати; (на що) наліплювати; (кому) приліплювати, приклеювати, чіпляти; (до чого) тулити; (майструючи) партачити; (- опади) періщити, тарабанити, лупити.  Словник синонімів Караванського
3. ліпити — ЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. лі́плять; недок. 1. що. Робити що-небудь з в'язкої, пластичної речовини, матеріалу. Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу (Леся Українка); Опісля вони були в каменоломнях, збирали там мушлі...  Словник української мови у 20 томах
4. ліпити — Не наше діло горшки ліпити. Не будемо робити те, чого не вміємо.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. ліпити — Плю, -пиш, недок. 1. Робити щось. Ні, я піду додому, бо треба ліпити статтю, та й так багато роботи. 2. Прибріхувати, говорити нісенітниці. Ох, і ліпить — херня херньою!  Словник сучасного українського сленгу
6. ліпити — хоч ко́ники ліпи́ з чого і без додатка, ірон. Погано спечений, глевкий, сирий (про хліб). — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Часто нас ганяли, муштрували, били та голодом морили..  Фразеологічний словник української мови
7. ліпити — I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. ліпити — Ліпи́ти, ліплю́, лі́пиш, лі́плять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ліпити — ЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. лі́плять; недок. 1. перех. Робити що-небудь з в’язкої, пластичної речовини, матеріалу. Жінки.. стали коровай ліпити (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. ліпити — Ліпити, -плю, -пиш гл. 1) Лѣпить. Баба вже вареники ліпить. Левиц. І. 447. Не святі горшки ліплять. Ном. № 6054. 2) — харьки-макогоники. Говорить вздоръ. Ліпи, ліпи харьки-макогоники, поки хто не скаже годі. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка