лічниця — Великий тлумачний словник сучасної мови

лічниця — лічни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
лічниця — Лічни́ця. Лікарня. На знатока бактериольогиї для черновецкого окружного суду іменовано проректора краєвої лічниці др. Гуґа Равбічека (Б., 1909, 75, 1) // пол. lecznica — лікарня. Українська літературна мова на Буковині
лічниця — ЛІЧНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Лікарня. З нинішнім днем замикаємо наш приватний шпиталь, а приступаємо до будівлі публічної лічниці в місті (Б. Лепкий); Матвій, хоч не хоч, мусив запрягти коні і їхати до Шумська до земської лічниці (У. Словник української мови у 20 томах
лічниця — лічни́ця лікарня (перев. для малозабезпечених)(ст)|| = босьня Лексикон львівський: поважно і на жарт