лічниця

ЛІЧНИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Лікарня.

З нинішнім днем замикаємо наш приватний шпиталь, а приступаємо до будівлі публічної лічниці в місті (Б. Лепкий);

Матвій, хоч не хоч, мусив запрягти коні і їхати до Шумська до земської лічниці (У. Самчук);

Були перевірені всі корчми, лічниці й монастирі, усі, до кого міг податися хлопець (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. лічниця — лічни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лічниця — Лічни́ця. Лікарня. На знатока бактериольогиї для черновецкого окружного суду іменовано проректора краєвої лічниці др. Гуґа Равбічека (Б., 1909, 75, 1) // пол. lecznica — лікарня.  Українська літературна мова на Буковині
3. лічниця — -і, ж., зах. Лікарня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лічниця — лічни́ця лікарня (перев. для малозабезпечених)(ст)|| = босьня  Лексикон львівський: поважно і на жарт