магнічений

магні́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до магнітити.

Значення в інших словниках

1. магнічений — магні́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. магнічений — МАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до магні́тити. Магнітні поля, що існують навколо магнічених тіл, в тому числі й магнітів, спричиняються рухом електричних частинок, з яких складаються тіла (з навч. літ.). 2. у знач. прикм. Який магнітиться. Магнічений одяг.  Словник української мови у 20 томах