магнічений

МАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до магні́тити.

Магнітні поля, що існують навколо магнічених тіл, в тому числі й магнітів, спричиняються рухом електричних частинок, з яких складаються тіла (з навч. літ.).

2. у знач. прикм. Який магнітиться.

Магнічений одяг.

Значення в інших словниках

1. магнічений — магні́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. магнічений — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до магнітити.  Великий тлумачний словник сучасної мови