магнічений
МАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до магні́тити.
Магнітні поля, що існують навколо магнічених тіл, в тому числі й магнітів, спричиняються рухом електричних частинок, з яких складаються тіла (з навч. літ.).
2. у знач. прикм. Який магнітиться.
Магнічений одяг.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнічений — магні́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- магнічений — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до магнітити. Великий тлумачний словник сучасної мови