магнічення
МАГНІ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. магні́тити.
Упродовж багатьох років апробація різних методів консервування – сріблення, магнічення – показала їх неспроможність стабілізувати органічні речовини “Нафтусі”на тривалий час (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнічення — магні́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- магнічення — -я, с. Дія за знач. магнітити. Великий тлумачний словник сучасної мови