мазаний

ма́заний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до мазати 1).

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм. Те саме, що розпещений.

Значення в інших словниках

1. мазаний — ма́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мазаний — див. вередливий  Словник синонімів Вусика
3. мазаний — МА́ЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ма́зати 1. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Т. Шевченко); Довгі тіні незграбними, фантастичними формами простяглися по давно не мазаних, облуплених стінах (М.  Словник української мови у 20 томах
4. мазаний — одни́м ми́ром ма́зані (рідше пома́зані), ірон. Дуже схожі між собою в чомусь (перев. негативному); з однаковим ставленням до кого-, чого-небудь, з однаковими рисами; однакові (про людей).  Фразеологічний словник української мови
5. мазаний — Ма́заний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мазаний — МА́ЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ма́зати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. мазаний — Мазаний, -а, -е 1) Мазанный, помазанный. Мазаний періжок. 2) Избалованный, изнѣженный. Вона така вже стала мазана. Зміев. у. Мазана паляниця хороша, та не дитина. Мазана дитина ледача. Г. Барв. 441. Дядькови (діти), звісно, мазаніші, — муляться. Сим. 231.  Словник української мови Грінченка