майор

майо́р

-а, ч.

Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання.

Значення в інших словниках

1. майор — майо́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. майор — Надсотник, підполковник  Словник чужослів Павло Штепа
3. майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім .. авансі його мали іменувати майором (І.  Словник української мови у 20 томах
4. майор — майо́р (ісп. mayor, від лат. major – старший, вищий) 1. Офіцерський чин у більшості армій країн світу. 2. Військове звання офіцерів Радянської Армії – перше із звань старших офіцерів (з 1935 p.). Серед генеральських звань в СРСР та в арміях ряду інших країн є звання генерал-майор.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. майор — Майо́р, -ра; -йо́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Треба тебе заміж дати.. За майора полкового (Чуб., V, 1874, 446); Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім..  Словник української мови в 11 томах