марновірний

марнові́рний

-а, -е.

1》 Те саме, що забобонний 1).

2》 Який ґрунтується на марновірстві.

|| Спричинений марновірством.

Значення в інших словниках

1. марновірний — марнові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. марновірний — МАРНОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Те саме, що забобо́нний 1. Та хто порахує всю павутину марновірних голів? Наче Бог – варвар, щоб за дрібницю ворогувати (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. марновірний — ЗАБОБО́ННИЙ (який вірить у забобони), МАРНОВІ́РНИЙ. Коли б він був забобонний, він повірив би, що це сталося не з волі випадку, а не інакше, як з веління його судьби (О.  Словник синонімів української мови
4. марновірний — МАРНОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Те саме, що забобо́нний 1. — Не на добре така зустріч. — Не на добре? А ви марновірні, виходить, Ніно. — Взагалі ні, але тут, у вас, мабуть, повірю в забобони (Коп., Земля..  Словник української мови в 11 томах