материн

ма́терин

-а, -е.

1》 Прикм. до мати I 1); належний матері.

2》 рідко. Те саме, що материнський 2).

Значення в інших словниках

1. материн — ма́терин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. материн — МАТЕРИН – МАТЕРИНСЬКИЙ Материн, -а, -є. Належний матері; який стосується матері: материн голос, материне піклування. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); На щасливому материному лиці...  Літературне слововживання
3. материн — МА́ТЕРИН, а, е. 1. Прикм. до ма́ти¹ 1; належний матері. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: – Спи, моя голубко! (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. материн — (ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х не обсо́хло (рідше не ви́сохло) у кого, рідко кому і без додатка, зневажл. або жарт. Хтось дуже молодий, неповнолітній, недосвідчений і т. ін. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав! (Укр.. присл..  Фразеологічний словник української мови
5. материн — Ма́терин, -рина, -рине  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. материн — МА́ТЕРИН, а, е. 1. Прикм. до ма́ти¹1; належний матері. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Вовчок, І, 1955, 214); Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: — Спи, моя голубко! (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. материн — Материн, -на, -не Материнъ. Отцева і материна молитва зо дна моря рятує. Ном. № 9373.  Словник української мови Грінченка