материн

МА́ТЕРИН, а, е.

1. Прикм. до ма́ти¹ 1; належний матері.

Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок);

Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: – Спи, моя голубко! (Б. Грінченко);

Вдягнувшись в кожушка та материні валянки, я з самого ранку притулився за хатою (Ю. Збанацький);

Зіновій прислухався до тихої материної мови, що бриніла в його душі (Р. Іваничук);

Він стрибнув на землю й опинився в материних обіймах (І. Білик).

2. рідко. Те саме, що матери́нський 2.

Раїса чула часом у серці певну ніжність, якесь материне почуття до цього знівеченого життя (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. материн — ма́терин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. материн — МАТЕРИН – МАТЕРИНСЬКИЙ Материн, -а, -є. Належний матері; який стосується матері: материн голос, материне піклування. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); На щасливому материному лиці...  Літературне слововживання
3. материн — -а, -е. 1》 Прикм. до мати I 1); належний матері. 2》 рідко. Те саме, що материнський 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. материн — (ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х не обсо́хло (рідше не ви́сохло) у кого, рідко кому і без додатка, зневажл. або жарт. Хтось дуже молодий, неповнолітній, недосвідчений і т. ін. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав! (Укр.. присл..  Фразеологічний словник української мови
5. материн — Ма́терин, -рина, -рине  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. материн — МА́ТЕРИН, а, е. 1. Прикм. до ма́ти¹1; належний матері. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Вовчок, І, 1955, 214); Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: — Спи, моя голубко! (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. материн — Материн, -на, -не Материнъ. Отцева і материна молитва зо дна моря рятує. Ном. № 9373.  Словник української мови Грінченка