материн
МА́ТЕРИН, а, е.
1. Прикм. до ма́ти¹ 1; належний матері.
Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок);
Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: – Спи, моя голубко! (Б. Грінченко);
Вдягнувшись в кожушка та материні валянки, я з самого ранку притулився за хатою (Ю. Збанацький);
Зіновій прислухався до тихої материної мови, що бриніла в його душі (Р. Іваничук);
Він стрибнув на землю й опинився в материних обіймах (І. Білик).
2. рідко. Те саме, що матери́нський 2.
Раїса чула часом у серці певну ніжність, якесь материне почуття до цього знівеченого життя (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- материн — ма́терин прикметник Орфографічний словник української мови
- материн — МАТЕРИН – МАТЕРИНСЬКИЙ Материн, -а, -є. Належний матері; який стосується матері: материн голос, материне піклування. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); На щасливому материному лиці... Літературне слововживання
- материн — -а, -е. 1》 Прикм. до мати I 1); належний матері. 2》 рідко. Те саме, що материнський 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- материн — (ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х не обсо́хло (рідше не ви́сохло) у кого, рідко кому і без додатка, зневажл. або жарт. Хтось дуже молодий, неповнолітній, недосвідчений і т. ін. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав! (Укр.. присл.. Фразеологічний словник української мови
- материн — Ма́терин, -рина, -рине Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- материн — МА́ТЕРИН, а, е. 1. Прикм. до ма́ти¹1; належний матері. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Вовчок, І, 1955, 214); Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: — Спи, моя голубко! (Гр. Словник української мови в 11 томах
- материн — Материн, -на, -не Материнъ. Отцева і материна молитва зо дна моря рятує. Ном. № 9373. Словник української мови Грінченка