1. Словник української мови в 11 томах

материн

МА́ТЕРИН, а, е.

1. Прикм. до ма́ти¹1; належний матері.

Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Вовчок, І, 1955, 214);

Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: — Спи, моя голубко! (Гр., Без хліба, 1958, 150);

Вдягнувшись в кожушка та материні валянки, я з самого ранку притулився за хатою (Збан., Незабутнє, 1953, 10).

2. рідко. Те саме, що матери́нський 2.

Раїса чула часом у серці певну ніжність, якесь материне почуття до цього знівеченого життя (Коцюб., І, 1955, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. материн — ма́терин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. материн — МАТЕРИН – МАТЕРИНСЬКИЙ Материн, -а, -є. Належний матері; який стосується матері: материн голос, материне піклування. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); На щасливому материному лиці... Літературне слововживання
  3. материн — -а, -е. 1》 Прикм. до мати I 1); належний матері. 2》 рідко. Те саме, що материнський 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. материн — МА́ТЕРИН, а, е. 1. Прикм. до ма́ти¹ 1; належний матері. Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу (Марко Вовчок); Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: – Спи, моя голубко! (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. материн — (ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х не обсо́хло (рідше не ви́сохло) у кого, рідко кому і без додатка, зневажл. або жарт. Хтось дуже молодий, неповнолітній, недосвідчений і т. ін. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав! (Укр.. присл.. Фразеологічний словник української мови
  6. материн — Ма́терин, -рина, -рине Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. материн — Материн, -на, -не Материнъ. Отцева і материна молитва зо дна моря рятує. Ном. № 9373. Словник української мови Грінченка