матуся

мату́ся

-і, ж.

Пестл. до мати I 1).

|| Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки.

Значення в інших словниках

1. матуся — мату́ся іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. матуся — див. мати  Словник синонімів Вусика
3. матуся — МАТУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ти¹ 1. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Т. Шевченко); – Не час, дівчино! Тебе любить не можу я, коли в неволі Україна, матуся змучена моя (В.  Словник української мови у 20 томах
4. матуся — I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл.  Словник синонімів української мови
5. матуся — Мату́ся, -сі, -сею, -ту́сю! -ту́сі, -ту́сь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. матуся — МАТУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ти¹1. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222); — Чого тобі невистачає, синку, — питає, — скажи — усе подам! — Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить!...  Словник української мови в 11 томах
7. матуся — Мату́ся, -сі ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. ум. матусенька.  Словник української мови Грінченка