Великий тлумачний словник сучасної мови

мерзотник

мерзо́тник

-а, ч., розм.

Особа, здатна на всіляку підлість; негідник.

|| Уживається як лайливе слово.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. мерзотник — мерзо́тник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. мерзотник — див. МЕРЗОТА; з. шевлюга; ЛАЙ. ПАДЛЮКА, ок. паразит.  Словник синонімів Караванського
  3. мерзотник — МЕРЗО́ТНИК, а, ч., розм. Особа, здатна на всіляку підлість; негідник. [Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (О. Левада); // Уживається як лайливе слово. – Ах ти ж мерзотнику! Ах ти ж гадино!...  Словник української мови у 20 томах
  4. мерзотник — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
  5. мерзотник — МЕРЗО́ТНИК, а, ч., розм. Особа, здатна на всіляку підлість; негідник. [Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (Лев., Нові п’єси, 1956, 31); // Уживається як лайливе слово. — Ах ти ж мерзотнику! Ах ти ж гадино!...  Словник української мови в 11 томах