мимовільний

мимові́льний

-а, -е.

1》 Який трапляється або виявляється ненароком, випадково.

2》 Не залежний від чиєїсь волі, свідомості.

3》 Пов'язаний з обставинами, вимушений обставинами.

4》 Який випадково, ненароком стає кимсь (перев. свідком).

Значення в інших словниках

1. мимовільний — мимові́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мимовільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. – Славно, старий, славно! – почулися голоси кількох свідків його мимовільного геройства (І.  Словник української мови у 20 томах
3. мимовільний — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк.  Словник синонімів української мови
4. мимовільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. — Славно, старий, славно! — почулися голоси кількох свідків його мимовільного геройства (Фр.  Словник української мови в 11 томах