Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
множник —
мно́жник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
множник —
МНО́ЖНИК, а, ч. Число, на яке множиться інше число. Множення на ціле число є дія, з допомогою якої одне число (множене) повторюється доданком стільки разів, скільки одиниць у другому числі (множнику) (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
множник —
Кожний з членів а, b, що утворюють добуток a∙b (див. множення); у добутках, які включають змінну, як-от: 3x, м. при змінній x називається співмножником.
Універсальний словник-енциклопедія
множник —
МНО́ЖНИК, а, ч. Число, на яке множиться інше число. Множення на ціле число є дія, з допомогою якої одне число (множене) повторюється доданком стільки разів, скільки одиниць у другому числі (множнику) (Алг., І, 1956, 32).
Словник української мови в 11 томах