множник

МНО́ЖНИК, а, ч. Число, на яке множиться інше число.

Множення на ціле число є дія, з допомогою якої одне число (множене) повторюється доданком стільки разів, скільки одиниць у другому числі (множнику) (Алг., І, 1956, 32).

Значення в інших словниках

1. множник — мно́жник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. множник — -а, ч. Число, на яке множиться інше число.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. множник — МНО́ЖНИК, а, ч. Число, на яке множиться інше число. Множення на ціле число є дія, з допомогою якої одне число (множене) повторюється доданком стільки разів, скільки одиниць у другому числі (множнику) (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. множник — Кожний з членів а, b, що утворюють добуток a∙b (див. множення); у добутках, які включають змінну, як-от: 3x, м. при змінній x називається співмножником.  Універсальний словник-енциклопедія
5. множник — Мно́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)