мовкнути

мо́вкнути

-ну, -неш; мин. ч. мовк, -ла, -ло і мовкнув, -нула, -нуло; недок.

1》 Переставати говорити; замовкати.

|| Переставати кричати (про тварин).

2》 Переставати звучати, бути чутним; затихати.

3》 перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення.

Значення в інших словниках

1. мовкнути — мо́вкнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мовкнути — МО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мо́вкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить (І. Франко); Ясеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав.  Словник української мови у 20 томах
3. мовкнути — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. мовкнути — МО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мо́вкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить (Фр., І, 1955, 227); Ясеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав.  Словник української мови в 11 томах
5. мовкнути — Мо́вкнути, -ну, -неш гл. Умолкать.  Словник української мови Грінченка