могти
могти́
можу, можеш, недок., з інфін., який іноді випускається,
1》 Бути в змозі, в силі що-небудь робити.
|| Мати можливість що-небудь робити.
|| Бути здатним; уміти.
2》 Означає можливість дії, вираженої інфінітивом.
|| У питальних і спонукальних реченнях уживається у знач. слів можна, дозволяється.
Не може бути виг. — уживається для вираження недовіри, сумніву.
3》 тільки 3 ос. одн., у знач. вставн. сл. Уживається для вираження припущення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови